Сучасний світ характеризується стрімким розвитком науки і техніки, що ставить нові вимоги до системи освіти загалом і до вчителя природничих наук зокрема. Природничі науки (фізика, хімія, біологія, географія) відіграють ключову роль у формуванні наукової картини світу, екологічної свідомості, розвитку критичного мислення та інноваційного потенціалу молоді. Тому, підготовка вчителя природничих наук у ХХІ столітті має відповідати низці нових викликів, обумовлених глобальними змінами в суспільстві, технологіях та екології.
У Новій українській школі з’явились нові інтегровані курси, викладання яких потребує спеціальної підготовки учителів. Зокрема, в 5-6 класах закладів загальної середньої освіти передбачено вивчення інтегрованих курсів природничої освітньої галузі: «Природничі науки», «Пізнаємо природу» та «Довкілля». Зміст інтегрованих курсів охоплює інформацію з різних природничих наук (фізики, хімії, географії, біології, астрономії), тому вчитель, який викладатиме ці курси, повинен володіти відповідними компетентностями.
Концепція Нової української школи, яка започаткувала перехід до сучасної європейської філософії освіти успішно реалізується в закладах освіти. Триває пілотування НУШ в профільній школі. Згідно з концепцією, учнівство зможе формувати власну освітню траєкторію, обираючи профіль і частково предмети для вивчення у старшій школі. Водночас заклади освіти зможуть сформувати найкращу пропозицію для учнів залежно від їх можливостей. Важливим є вибір школярем профілю навчання, свідоме самовизначення обраних ним профілюючих напрямків майбутнього навчання та сфери подальшої професійної діяльності. Цей вибір повинен відповідати нахилам і можливостям школяра. Тому необхідно забезпечити умови для формування і розвитку в здобувачів освіти ключових компетентностей, наскрізних умінь як основи майбутньої професійної діяльності, організувати різнопланову допрофільну підготовку, ознайомлення їх з основними аспектами сучасних професій.
Прискорення – відміна риса еволюції: вперше це підкреслив О. Опарін. Після виникнення життя на Землі її еволюція характеризується тенденцією до поступового прискорення. Малопомітні зміни в організмах тварин поступово накопичувалися і через мільйони років приводили до виникнення зовсім нових тварин, частина з яких дала нові види, а значна частина видів зникла. У середині XIX ст. Ч. Дарвін і А. Уоллес пояснили, як від уже існуючих видів пішли нові. Вони стверджували, що коли тварини або рослини попадають у несприятливі обставини (наприклад, нестача їжі, перенаселення або наявність небезпечних хижаків), то лише деяким з них вдається вижити, а, отже, і народжувати на світ потомство. Відбувався біфуркаційний процес з залишенням у еволюційному процесі найбільш адаптованих форм до конкретних екологічних умов. Виходить, що несприятливі умови життя, до яких приходиться пристосовуватися організмам, – головна рушійна сила еволюції. Ч. Дарвін назвав цей процес «природним добором».
Сучасною ідеологією та стратегією охорони здоров’я є промоція (зміцнення) здоров’я, яка полягає у «переорієнтації охорони здоров’я з розгляду індивідуальних факторів ризику здоров’я або ризикованої поведінки на цільову спрямованість детермінант здоров’я та розширення можливостей окремих осіб і громад брати участь у покращенні здоров’я своїх спільнот» [2, с. 9]. Найбільш дієвою та ефективною в стратегії попередження неінфекційних захворювань є освітня сфера [1]. Проте реалії сьогодення зумовлюють нагальну потребу у розширенні такої взаємодії.
У контексті досяжності Цілей сталого розвитку розумне споживання ресурсів планети і товарів різних категорій людством є одним із пріоритетних напрямків подальшого розвитку нашого суспільства в цілому і українського, у тому числі. Адже надлишок товарів, який населення викидає на смітник стає одним із факторів ризиків для нашого майбутнього.
У сучасних умовах трансформації системи вищої освіти особливої актуальності набуває проблема реалізації принципу науковості, як ключової складової професійної підготовки майбутніх учителів природничої освітньої галузі. Формування майбутніх учителів сучасного покоління, здатних мислити критично, діяти інноваційно та впроваджувати наукові підходи у професійну діяльність, вимагає чіткого методологічного обґрунтування освітнього процесу.
У статті розглядаються особливості оцінювання здобувачів освіти з біології в умовах Нової української школи. Акцент зроблено на трьох групах очікуваних результатів: знаннєвій, діяльнісній та ціннісній. Проаналізовано зміни в підходах до оцінювання, окреслено роль формувального оцінювання та надано приклади оцінювальних інструментів, орієнтованих на компетентнісний підхід у вивченні біології.
Міграція значної частини українських родин із безпекових міркувань за межі України спричинила тривале перебування багатьох здобувачів загальної середньої освіти в освітніх системах інших країн. В умовах повоєнного відновлення України очікується повернення учнів до закладів загальної середньої освіти й постає завдання не лише подолання освітніх розривів, а й поступової дидактичної реінтеграції. Одним із аспектів такої реінтеграції є адаптація учнів до вітчизняної методики оформлення задач з фізики. У вітчизняній методиці навчання фізики оформлення задач виконує не лише контрольну функцію, а й виступає засобом формалізації мислення, розвитку наукової мови та логічної структури викладу. Зазвичай воно включає повний запис умови, обґрунтування вибору формул, поетапні обчислення з позначенням одиниць вимірювання та остаточну відповідь.
Освіта постійно розвивається, адаптуючись до сучасних викликів і потреб суспільства, що зумовлює появу нових завдань і підходів до навчання [2, 5]. В умовах стрімкого науково-технічного прогресу навчальний процес має постійно оновлюватися, використовуючи інноваційні методи та цифрові технології для підвищення якості освіти. Сучасна школа стає простором для творчості та самовираження, де інтеграція міждисциплінарних підходів дозволяє розкрити індивідуальний потенціал кожного учня [1]. Таке навчальне середовище покращує формування гнучкого мислення, здатного адаптуватися до змін та містить нестандартні рішення в динамічних умовах сучасного світу. Крім того, важливим завданням є впровадження дослідницької компетентності, особливо на урокахбіології, де практичні й експериментальні методи навчання сприяють розвитку наукового мислення та пізнавальної активності учнів [6].