Цільові суспільні потреби в суттєвому оновленні вітчизняного освітянського середовища за різноспрямованими складовими, наближенні до світових, зокрема європейських стандартів у сфері освіти і науки, створенні нової, наскрізної системи отримання знань, що реалізує принцип підвищення мотивації здобувачів освіти до навчання, знаходять відображення у державній політиці реформування системи вищої та загальної середньої освіти України. Системними ознаками принципів політики реформування є методологічні ідентифікації рівневої освіти, центричність навчання, відкритість й демократизація освіти, методичне оновлення змісту базової та вищої освіти, впровадження принципів інформатизації освітнього простору, доступу до використання освітніх ресурсів, новітніх навчальних методик, що реалізують сучасні освітні, розвивальні, культурологічні завдання. Означене акцентує увагу до проблем практичного забезпечення єдиного освітянського поля, взаємозв’язків і компетентнісних взаємозалежностей базової середньої та вищої освіти, що водночас актуалізує завдання підготовки вчителя, зокрема циклу природних наук, у контексті вимог Нової української школи.