Загальні напрямні формування змісту базового курсу фізики визначено Державним стандартом базової середньої освіти (2020). Оскільки освітній стандарт третього покоління стверджує перехід від стандартизації змісту до стандартизації результатів навчання, змістові орієнтири фізичного складника представлені узагальненими базовими знаннями (змістовими лініями): фізика як наука, фізика і техніка, фізичні основи сучасних технологій і виробництва, фізика в побуті, речовина і поле, будова речовини, властивості речовин у різних агрегатних станах, рух, його види та основні параметри руху, коливання і хвилі, звук, світло й оптичні явища, взаємодія тіл, сила та види сил, енергія, тепловий рух, види теплообміну, фазові перетворення, електричний струм, електромагнітна взаємодія, основні фізичні закони, що визначають перебіг механічних, теплових, світлових, електричних, магнітних і ядерних явищ, закони збереження [2].
Людина, бажаючи зробити життя комфортнішим, ̶ все більше оточує себе електричною побутовою технікою. Але вона не передбачає, і не розуміє, що її ж творіння становить загрозу для неї ж самої, бо безпосередньо не відчуває її впливу на свій організм. Особливо це проявляється у великих містах, де довкілля густо насичене техногенними електромагнітними полями, що створюються електротранспортом та лініями електропередач, силовими кабелями та електропроводкою, супутниковим та стільниковим зв’язком, системою Wi-Fi та комп’ютерами, побутовою та офісною технікою тощо.
Геологія в тій чи іншій формі є невід’ємною складовою процесу підготовки майбутніх вчителів природничих дисциплін. Після закінчення вивчення дисципліни проводяться польові практики (передбачено навчальними планами), основним завдання яких є поглиблення і закріплення теоретичних знань, отриманих під час аудиторної роботи та набуття практичних навичок з організації і проведення польових спостережень. На тих спеціальностях, де проведення польових практик не передбачено, нами наприкінці вивчення курсу геології, в свій час ініційовано проведення навчальних геологічних екскурсій. Останні, як засвідчує наш багаторічний досвід, сприяють кращому засвоєнню студентами теоретичного матеріалу з дисципліни, розширюють їхній світогляд, дають наочне уявлення про природні явища та взаємозв’язки між ними, формують вміння аналізувати факти, узагальнювати побачене й робити висновки.
Метою викладання астрономії в сучасних закладах освіти є формування наукового світогляду через поетапне засвоєння основних астрономічних знань про космічні явища та об’єкти [4]. Для досягнення цієї мети важливо зробити акцент на розвиток практичної компетентності майбутнього вчителя астрономії.
Поділ знань на науки – продукт людського розуму. У природі такого немає, вона існує як багатогранне ціле. Водночас глибинну сутність і взаємозв'язок процесів у природі не можливо пізнати засобами однієї науки. Тому сьогодні активно розвиваються науки на стикові кількох наук, у процесі поєднання інформації кількох із них (фізична хімія, біохімія, біофізика та ін.). Виникнення таких наук – яскравий приклад єдності природи. Якість засвоєння знань учнями в школі значною мірою залежить від умілого використання в навчальному процесі міжпредметних зв'язків. Систематичне та кваліфіковане їх застосування сприяє глибокому та свідомому засвоєнню школярами програмового матеріалу, покращує процес їхнього розумового розвитку, підвищує ефективність формування наукового світогляду, вчить застосовувати одержані знання на практиці [3].
Компетентність у галузі природничих наук, техніки і технологій належить до ключових компетентностей здобувачів середньої освіти, а комптентнісно-орієнтований підхід визначено концепцією Нової української школи засадничим [1]. Внесок навчального предмета «Хімія» в реалізацію цього підходу не обмежується формуванням предметної хімічної компетентності як окремої, а розглядається в сукупності з компетентностями з інших природничих наук, що належать до природничої освітньої галузі, у складі ключової природничо-наукової компетентності.
Нова генерація ставить нові життєві пріоритети. Виклики сучасності дедалі частіше вимагають переосмислення підходу до освітнього процесу, кінцевим результатом реалізації якого є суб’єкт цього суспільства, готовий до життєдіяльності, реалізації власного становища в соціумі та професійного потенціалу. Проєктна технологія, в основі якої лежить проєктно-креативна діяльність здобувачів освіти, є сучасною і не до кінця апробованою. Її реалізація, включаючи теоретичну і дослідницьку складову, дає можливість індивіду сформувати цілісні освітні переконання як повноцінної суспільно-активної одиниці.
Повномасштабна війна в Україні призвела до колосальних змін в системі загальної середньої освіти. Закриття закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) і руйнування освітньої інфраструктури на окупованих територіях та поблизу зон активних бойових дій унеможливило або ускладнило доступ до якісних освітніх послуг українських учнів. Навіть у відносно безпечних регіонах країни через повітряні тривоги, проблеми з електроенергією, мобільним зв’язком та інтернетом освітній процес систематично переривається. Через агресію Російської Федерації українські діти не тільки мають обмежений доступ до освітнього процесу, але й потерпають від стресу, відчувають зниження пізнавальної активності і мотивації до навчання. Усі ці чинники призвели до значних освітніх втрат.
Однією з проблем фізики є відносно невелика активність з боку учнів, якщо порівнювати з предметами, що розпочинаються в більш ранніх класах. Одним зі способів пробудити зацікавленість до фізики є включення в урок елементів гейміфікації процесу загалом, або ж включення елементів гри для засвоєння, розуміння, відображення освоєння, розуміння, відпрацювання тих чи інших елементів уроку, тем, явищ.
Однією з важливих складових реформи «Нова українська школа» є запровадження формувального оцінювання навчальних досягнень учнів, яке покликане перетворити результат навчання на джерело формування навичок творчого та критичного мислення, мотивації учнів, їх подальшого зростання та досягнення нових навчальних цілей на основі аналізу досягнутих результатів. Використання формувального оцінювання вимагає перебудови освітнього процесу та пошуку адекватних інструментів для його ефективного використання.